Огляд об’єктива Sigma 70mm 1:2.8 DG macro ART від читача

Sigma 70mm 1:2.8 DG MACRO ART – сучасний макрооб’єктив  від компанії Sigma для дзеркальних повнокадрових камер. Він став першим макрооб’єктивом у лінійці Art, що дозволяє знімати в масштабі 1:1 та взагалі першим макриком цієї серії об’єктивів від Sigma Corporation.

Стислий екскурс в історію.

Об’єктив був анонсований у лютому 2018 року з байонетами Sigma SA, Canon EF, Sony Е/FE.  Пізніше з’явилися модифікації з байонетом Nikon F та Leica L.

На час початку написання цього огляду в серії Art у Сігми випускається всього два макрооб’єктиви: цей та Sigma 105mm 1:2.8 DG DN MACRO ART, анонсований на початку жовтня 2020 року,  який виробляється тільки з байонетами Sony E/FE та Leica L. Негусто, якщо врахувати, що раніше компанією Сігма випускалися макрооб’єктиви з фокусними відстанями 50, 70, 105, 150 і 180 мм. Я маю на увазі лише справжні макрооб’єктиви, здатні знімати в масштабі 1:1, бо також вироблялась маса інших, у назві яких було слово “макро” як маркетинговий трюк, у кращому випадку вони давали масштаб збільшення 1:2,6-1:3, що явно мало для справжньої макрозйомки.

Sigma 70mm 1:2.8 DG MACRO ART не став новим об’єктивом цього виробника з такою фокусною відстанню. Це лише перероблена та вдосконалена  версія попереднього. Наскільки мені відомо, перший макрооб’єктив з такою фокусною відстанню Sigma випустила  в другій половині 2006 року під назвою  Sigma 70 mm F 2.8 EX DG Macro. Він мав оптичну схему з 10 елементів у 9 групах, три з яких були SLD лінзами. Об’єктив був трошки товстіший та довший. Так само мав виїжджаючий хобот, а різьблення під фільтри 62 мм. Вироблявся для систем Sigma  SA, Minolta A, Nikon AF-D/G, Pentax KAF та Canon EF. Випускався до 2015 року. Мав два різновида, які,  власне, відрізнялись лише кольором корпусу : один “під оксамит”, а другий  просто чорний, які оптично нічим не відрізнялись між собою.

Новий Sigma 70mm 1:2.8 DG MACRO ART від анонсу випускався лише для систем Sigma  SA, Canon EF та Sony E/FE. З 2020 року почав також випускатись під Nikon F та Leica L. Оптична схема у всіх них однакова.

На просторах Інтернету раніше зустрічав інформацію, що був ще один більш ранній макрооб’єктив з такою ж фокусною відстанню. Але  він мені не потрапляв у руки, а при написанні цього огляду ніякої інформації про нього не знайшов ні в інтернеті, ні в наявних у мене матеріалах.

У мене побував цей об’єктив у варіанті з байонетом Canon EF – Sigma 70mm 1:2.8 DG MACRO ART for Canon. Надалі я його іменуватиму Sigma 70mm 1:2.8 DG MACRO і все написане буде стосуватись саме цієї модифікації  даного об’єктива. На беззеркальних камерах Canon об’єктив використовувася з рідним кенонівським перехідником EF-R.

На сайті виробника заявлено, що цей об’єктив є удосконаленою версією об’єктиву SIGMA MACRO 70mm F2.8 EX DG, доповненою визначною якістю лінійки Art. З байонетом Canon EF об’єктив підтримує оптичну корекцію об’єктива, встановлену в наступних камерах: EOS R5, EOS R6, EOS R, EOS RP, EOS Ra, EOS-1D X Mark III, EOS 1DX mark Ⅱ, EOS 5Ds, EOS 5DsR, EOS 5D mark Ⅳ, EOS 6D mark Ⅱ, EOS 90D, EOS 80D 760D, 77D EOS, 750D EOS, 800D EOS, 200D EOS, EOS Kiss X10i, EOS Kiss X10.

Основні технічні характеристики  Sigma 70mm 1:2.8 DG MACRO ART for Canon:

Назва примірника  з огляду	На корпусі : 70 mm 1:2.8 DG MACRO Ø 49 SIGMA  MADE IN JAPAN  018, На корпусі срібляста кругла наклейка з буквою А На передній кришці: SIGMA На байонеті  та навколо переднього лінзи об’єктива написи відсутні
Основні властивості	٠Об’єктив для дзеркальних камер з сенсором full frame ٠Автоматичне та ручне фокусування ٠Встановлення значення діафрагми лише з камери ٠Металевий байонет, пластиковий  корпус, мультипросвітлена оптика ٠Макрозйомка зі збільшенням до 1:1 ٠Об’єктив належить до серії  ART
Діаметр переднього світлофільтра	49 мм, різьблення під світлофільтри пластикове
Фокусна відстань	70 мм для повнокадрових камер ЕФВ  для камер Canon ЕF-S  та Canon RF-S (із сенсором APS-C) – 112 мм
Кратність зуму	об’єктив  з фіксованою фокусною відстанню
Кріплення об’єктива	для повнокадрових зеркальних камер Nikon F, Canon EF (-S), Sigma SA  та бездзеркальних  Sony E/FE, Leica L
Кількість пелюсток діафрагми	9 заокруглених пелюсток
Мітки	мітка  для приєднання байонетного кріплення, мітки масштабу збільшення від 1:10 до 1:1, відстані фокусування від 0,82 до 0,26 м та від 2,7 до 0,847 ft на хоботі об’єктива (видимі при повністю висинутому хоботі )
Діафрагма	від F/2.8 до F/22, встановлюється лише з камери
МДФ	0.258 метра , максимальний коефіцієнт збільшення 1:1
Вага. розміри	Для байонету Canon ЕF – 521 г без бленди та кришок, 591 г  з блендою та обома кришками ( вага та габарити вимірювалися мною особисто ) найбільший діаметр- 71 мм довжина мінімальна – 106 мм  без байонетного кріплення та передньої кришки, максимальна з одягненою блендою  –  156 мм, 170 мм з задньою  кришкою та встановленою блендою
Оптична схема	Об’єктив складається з 13 елементів в 10 групах
Бленда	Об’єктив  укомплектований  блендою LH 708-01, яка має байонетне кріплення. Під час фокусування не рухається, хобот при фокусуванні в макродіапазоні рухається  в середині бленди
Країна виробник	Японія ( Japan )
Анонс виробництва	Лютий 2018 року
Особливості конструкції	Відсутність кільця встановлення значення діафрагми, гумове ущільнююче кільце на байонеті, електронне кільце наведення різкості в мануальному режимі, яке можна навлаштовувати з камери, відсутність оптичної стабілізації, оснащений безколекторним електродвигуном постійного струму (не HSM)
Вартість на момент написання огляду	AMAZON

 

Зовнішній  вигляд, комплектація та складання.

Об’єктив упакований у картонну коробку білого кольору, на котрій вказано його назву та систему, для якої він вироблений. В ній знаходиться напівжорсткий кофр чорного кольору з самим об’єктивом та блендою, а також кілька проспектів компанії, інструкція для користувача та гарантійний талон.

Мені дуже подобаються чорні нейлонові кофри компанії «Sigma», які йшли у комплекті майже з усіма її об’єктивами. Вони напівжорсткі, дозволяють переносити та зберігати в них об’єктиви, застібаються на блискавку. Заради справедливості слід відзначити, що  15-20 років тому такі кофри були виготовлені з більш якісного нейлону, а після перенесення їх виготовлення до Китаю якість матеріалу погіршилась, щільність матеріалу зменшилась. Мені здається, що нині жодна інша компанія, яка виробляє об’єктиви середньої цінової категорії, не комплектує їх подібними кофрами. Об’єктиви останніх розробок Сігми теж вже йдуть без будь-яких кофрів чи чохлів у світлі жорстких маркетингових викрутасів виробників камер та об’єктивів.

Якість складання об’єктиву відмінна, нічого не хитається, не люфтить, не бовтається. Має приємний зовнішній вигляд, завдяки чималій вазі відразу виникає думка, що виріб має бути якісним та  давати якісне зображення.

Сам об’єктив зовні справляє дуже приємне враження. Береш його до рук та  відчуваєш якісний високотехнологічний продукт. Корпус виготовлений з металу та пластику. Пластик матовий, не фарбований, від моїх рук на ньому практично не залишалося потожирових слідів (але це залежить від індивідуальних особливостей організму. Кожен, напевно, зустрічав людину, у якої руки завжди спітнілі). Виробник заявляє, що як матеріал корпусу використовується термостійкий композитний матеріал Thermally Stable Composite (TSC), який довговічний в різних умовах використання. У моєму розумінні це термостабільний пластик, який не реагує на зміни температури навколишнього середовища у певному діапазоні.

Об’єктив має пластикову бленду з байонетним кріпленням. Коли бленду ставиш на об’єктив у робоче положення, складається враження, що вона на ньому бовтатиметься, але коли замикаєш її в байонетні зубчики, вона сидить надійно. Бленда довга, 6 см, її діаметр становить 82 мм. Кріпиться у зворотному (транспортному) положенні. При цьому вона перекриває доступ до кільця ручного фокусування об’єктива повністю. На задній частині бленди по всьому її діаметру присутні ребра-полоски довжиною 12 мм, беручись пальцями за які бленду легко одягати і знімати. На бленді  напис “LH708-01 70 mm 1:2,8 DG MACRO Ø49 SIGMA”. Довжина об’єктива із задньою кришкою та одягненою у робоче положення блендою становить 170 мм.

Діаметр різьблення для  світлофільтрів становить всього 49 мм. Передня лінза утоплена глибоко в корпусі об’єктива.

Задня частина металева, шириною 14 мм, закінчується тонким гумовим ущільнюючим кільцем. За нею байонетне кріплення, виготовлене з хромованої латуні, яке виробник анонсує як високоточне. Байонет прикріплений до корпусу 4 гвинтами, має червону точку, яка вказує на початок сполучення з байонетом камери. Виробник позиціонує цей об’єктив як пиловологозахищений – гумове кільце запобігає можливості дрібним краплям вологи та частинкам пилу проникати до камери. Чи присутній такий захист в інших частинах об’єктиву, невідомо, виробник про це не вказує, а я об’єктив не розбирав.

Спереду закривається фірмовою кришкою із написом «Sigma». Ззаду одягається байонетна кришка з написом “Sigma for Canon”. Обидві фірмові кришки сидять щільно, не бовтаються, мимоволі не зіскакують і виглядають дуже якісними  (виготовлені в Японії)

Фокусування.

В середній частині об’єктива з лівої сторони наявний виступ, на якому розташовані два перемикачі. Один перемикач між автоматичним (AF) та ручним (MF) фокусуванням, він більш широкий. Другим перемикачем можна обмежувати дистанцію фокусування. Він має три положення: 0,258- 0,5 м, 0,5м-∞ та full. Всі написи на перемикачах нанесені білою фарбою, без гравірування. Перемикачі досить жорсткі, можливо навіть занадто, від випадкового доторкання до них їх положення не зміниться.

Кільце ручного фокусування знаходиться у передній частині об’єктива.  Його ширина складає 50 мм, з яких 40 мм мають гумову накладку з повздовжніми ребрами, яка приємна на дотик. Кільцем комфортно користуватись.

Автоматичне фокусування здійснюється безколекторним мікроелектродвигуном постійного струму, але не ультразвуковим.

Автофокус поза макродіапазоном швидкий (майже на рівні аналогічних рідних об’єктивів Canon) та відносно тихий. Тут до нього претензій немає.

А от в макродіапазоні  швидкість фокусування  бажає бути кращою, особливо при нестачі світла. Повний цикл руху хобота (висування на максимум з послідуючим втягненням) може займати близько 3,5-4 сек. Переміщення хобота при автофокусуванні здійснюється з зайвим рівнем дзижчання, що не можна вважати задовільним. При правильному використанні обмежувача дистанції фокусування, швидкість фокусування помітно зростає. При нестачі світла об’єктив може промахуватись і починати фокусування по новому. В моїй практиці такі випадки були непоодинокими.

При збільшенні зображення на видошукачі, моніторі на беззеркальних камерах через відповідну опцію автофокус продовжує працювати. На дзеркальних камерах – залежить від марки камери. Наприклад, на Canon 5D mark II в режимі Live View – не працює, а на Canon 550D – працює.

Ручне фокусування зручне через наявність широкого обгумованого кільця. При перемиканні на ручне фокусування (без збільшення) працює електронне суміщення, як і в рідних  макрооб’єктивах Canon RF (не у всіх камерах), що є корисним для макрозйомки. Варто зазначити, що  кільце  фокусування не пов’язано механічно з гелікоїдом об’єктива і його в ручному режимі можна крутити безкінечно. При одяганні бленди об’єктива в транспортне положення доступ до кільця фокусування повністю перекривається. При здійснені автофокусування кільце ручного фокусування не рухається, як і не крутиться передня лінза.

Після вимикання камери на беззеркалках хобот об’єктива автоматично втягується в корпус (на дзеркалах такого не відбувається), і після цього  обертання кільця фокусування не дає результату.

На бездзеркалках автофокусування відбувається, на мою думку, в півтора-два рази швидше, ніж на дзеркальних камерах, об’єктив менше ялозить на малих дистанціях. Можливо, це пов’язано з більш досконалою системою автофокусування в беззеркалках Canon, ніж у тих дзеркалах, на яких я його пробував застосовувати. Якщо автофокус об’єктива Canon Lens RF 100 mm F2.8 L MACRO IS USM SA CONTROL вважати дуже швидким, то на цій Сигмі він середній за швидкістю.

І ще помічені такі  дві особливості автофокусування цього об’єктива.

1. При положенні перемикача дистанції «Full» в разі перефокусування з макродіапазону на об’єкт, що розташований поза ним, об’єктив може відразу не попасти в фокус і зробити повний цикл пробігу гелікоїда, а на дзеркалах – і два, що дратує. Як засвідчує мій власний досвід, така проблема притаманна більшісті макрооб’єктивів Sigma на фотокамерах Canon. На старій дзеркальній камері Canon 40D після такого перефокусування траплялись випадки, коли об’єктив ялозив туди-сюди і так й не міг правильно сфокусуватись та зупинявся.  Я не покладаю провину повністю на нього, адже камера та система фокусування в ній старі. Але таке ж помітив і при використанні цього об’єктива на беззеркальних камерах Canon через рідний перехідник.
2. Якщо знімати об’єкт з достатнім рівнем  освітлення, а потім спробувати перефокусуватись на достатньо темний об’єкт, то цей об’єктив з першого разу не реагує на натискання  кнопки автофокусування. Найчастіше така проблема виникає при фотографуванні в макродіапазоні та на відстанях до 1-1,5 метрів. Приходилось натискати її по декілька разів, щоб почався процес фокусування або ж починати зрушувати кільце фокусу вручну, використовуючи функцію постійного ручного фокусування, яка в об’єктиві доступна. В об’єктиві впроваджена функція Full-Time Manual Focus (постійний ручний фокус), яка працює при наполовину натисненій кнопці спуску затвора. Вона працює і при збільшенні зображення на екрані (вмиканні так званої екранної лупи). На вищезгаданих дзеркалках він в такій ситуації намагається з’їхати на точку, яку визначила камера , т.т. йде боротьба між фотографом та автофокусом.

Автофокус на бездзеркалках за умови хорошого освітлення практично не промахується, хіба що може 1 кадр з 95-100. За поганого освітлення окремі промахи трапляються. На дзеркальній камері Canon 5D mark II промахів більше, десь 1 з 40-50 кадрів, а при недостатньому освітленні – ще більше, або починає ялозити, якщо об’єкт неконтрастний. Якщо потрібно сфокусуватись на якійсь конкретній точці в макродіапазоні, то  краще переходити на ручне фокусування та режим Лайв вью, бо об’єктив все ж від стороннього виробника і  автофокусування  має певні недоліки, як це не прикро.

Вікна дистанції фокусування на корпусі немає. Дистанцію можна визначати лише в макродіапазоні та близькому до нього  по  міткам на хоботі об’єктива, але це не зручно, бо весь час потрібно дивитись на нього, а  не на екран чи у видошукач. При одягненій бленді це ще важче робити.

Об’єктив має незначне дихання фокусу або “Focus Breathing” (зміна кута огляду лінзи при зміні відстані, на якій  фокусується об’єктив). При фокусуванні від нескінченості до мінімальної дистанції кут зменшується. Таке явище притаманне не лише цього об’єктиву, а абсолютній більшості  макрооб’єктивів і не тільки. При фотографуванні у макродіапазоні при значних збільшеннях воно іноді викликає незручності.

Мінімальна дистанція фокусування у нього становить 258 мм, що для такого об’єктива є пристойним показником. При цьому відстань від передньої частини  до об’єкта знімання становить біля 5,5 см  при масштабі 1:1 та  близько 11-11,5 мм при масштабі  знімання 1:2. Для зйомки полохливих  комах це занадто мала відстань. Не кожна бабка чи метелик дозволить наблизитись до себе на таку малу відстань. Якщо використовувати  макрокільця з цим об’єктивом, то МДФ суттєво зменшується, а робоча відстань, наприклад, у поєднанні об’єктиву та двох макрокілець (21+13мм) зменшується ≈до 2 см. Що мені сподобалось, то це те, що при фотографуванні у макродіапазоні при переміщенні хобота, бленда лишається нерухомою (не переміщується разом з хоботом  як у деяких інших макриках, наприклад, Sigma 105mm F2.8 EX DG Macro ). Різьблення під світлофільтри чи зубчики кришки на бленді відсутні.

При ручному фокусуванні на бездзеркальних камерах його  швидкість залежить від швидкості обертання кільці ручного фокусування через те, що воно не має механічного зєднання з механізмом переміщення лінз у гелікоїді.

Діафрагмування.

Діафрагмування об’єктива електронне, відповідним коліщатком камери, на яку воно встановлено. Окремого кільця для ручного встановлення значення діафрагми на ньому не передбачено. При макрозйомці це буває не зовсім зручно, але то діло звички.

Діафрагма складається з  9 пелюсток. Максимальне значення діафрагми – 2,8, мінімальне – 22. Через камеру встановлюються такі значення діафрагми : 2,8; 3,5; 4; 5,6; 6,7; 8; 9,5;11;13; 16;19 та 22. Якщо на камері встановити крок зміни експозиції в 1/3, то окрім вказаних, можна також встановлювати проміжні значення 3,2; 4,5; 5; 6,3: 7,1; 9; 10; 14; 18 та 20.

До значення 5 пелюстки формують округлий отвір,  з 5,6 – вже проглядається кількість пелюсток.

Фотографічні якості об’єктива.

Об’єктив складається з 13 елементів в 10 групах.  Має 2 SLD (Special Low Dispersion) елемента,  2 асферических елемента  та 2 FLD («F» Low Dispersion).

Різкість та роздільна здатність.

Різкий з відкритої діафрагми. Виробник заявляє про роздільну здатність цього об’єктива на АPS-C  біля 46 ліній/мм при f 2,8 в центрі кадра та 40 ліній/мм на краю. На повнокадровому сенсорі ці показники складають 46 та 39 ліній/мм відповідно.

Найкращу різкість показує в діапазоні макрофокусування при діафрагмі від 5,6 до 16. Далі вже  проявляється падіння різкості за рахунок дисторсії, якщо порівнювати два кадри. Якщо розглядати поодинокі знімки, зняті при f 18-22 в макродіапазоні, то візуально не помічається значного падіння різкості за рахунок дисторсії. А на більших відстанях фокусування  падіння різкості за рахунок дисторсії вже помітне при f 11-14.

В середньому діапазоні фокусування найбільш різкий, як на мене, в діапазоні діафрагм 5,6-11. На значних відстанях краща різкість при діафрагмах  6,3-9,5.

При максимально відкритій діафрагмі по краях та кутах кадру відмічається  дуже незначне падіння різкості. Вже при діафрагмуванні до 3,5 зображення стає однорідно різким по всьому полю кадру.

Дисторсія.

Дисторсія у цього об’єктива , на мою думку, виправлена майже ідеально. Її практично не помітно  а ні на повнокадрових камерах, а ні на камерах з кропнутим сенсором.

Віньєтування.

Віньєтуваня у цього скла присутнє і його видно  на діафрагмах 2,8-4  в кутах кадра. При діафрагмах 4,5 воно пропадає на повнокадрових камерах. На камерах  Canon з кропнутою матрицею  його вже не має при f  3,2.

Аберації.

Хроматичні аберації в об’єктиві виправлені вельми достойно.

Повздовжні ХА зведені до мінімуму. Бічні ХА теж скоректовані добре.

Сферичні аберації також на низькому рівні.

Проте, в боке  все ж за певних умов можна помітити обідки двоїння, особливо від яскравих джерел світла, які не вписуються в зону різкості. Також на межі контрастних  зон за певних умов теж можна помітити незначні ХА, якщо ретельно оглядати знімок. Також в деяких умовах зйомки на окремих знімках можна отримати незначний фріжинг, особливо якщо зона нерізкості яскрава або строката з переважанням світлих тонів.

Кома.  Кома виправлена в об’єктиві дуже добре. Вона присутня, але  її потрібно шукати зі збільшувальним склом. Будь-якого практичного впливу на зображення вона не має.

Боке.  Діафрагма об’єктива складається з дев’яти пелюсток, тому в боке  так звані «гайки» не спостерігаються. Оскільки це макрооб’єктив, то задній план він розмиває досить добре, в макродіапазоні майже в мотлох.  Але розмиття поза фокусом не є ідеальним, що не дивно для макрооб’єктива з такою фокусною відстанню.

В боке на діафрагмах до 3,2 можна побачити і «лимончики», і «котячі очки». Такої форми набувають контрастні яскраві предмети по кутах та поза центральною частиною кадра. В центральній частині кружальця правильної форми. З діафрагмах 3.5-4 такий ефект вже зникає.  При f/5,6 в кружальцях боке можна порахувати кількість її пелюсток,  при f/6,7 чітко проглядається форма отвору діафрагми.

Предмети поза зоною різкості Sigma 70mm 1:2.8 DG MACRO не розмиває маслянисто, якщо фон строкатий, проглядаються різкі переходи. Маслянисте розмиття можливо при однорідному задньому плані. Можна сміливо констатувати, що цей макрик, як і майже всі інші, любить однорідний задній план для гарного його розмиття при фотографуванні в макродіапазоні.

При f/9 та більше  в яскравих малюнках боке  можна знайти двоїння і навіть троїння, якщо ретельно розглядати фотознімки.

Вцілому розмиття заднього плану цим об’єктивом досить  приємне, як на мій смак.

Чутливість до бічного та контрового світла.

До прямого контрового світла об’єктив у міру чутливий, дуже рідко може  «ловити зайців». Скоріше трапляється падіння контрасту при прямому джерелі світла в об’єктив. Не вважаю для макрооб’єктива  це критичним. Макро проти сонця не фотографується, а в інших жанрах бленда в поміч або долоня руки на худий кінець.

Бічного світла об’єктив не боїться. Можливо це пов’язано з тим, що передня його лінза невелика за розміром та утоплена в корпус на глибину, що перевищує її діаметр в декілька разів.

Мій досвід використання.

Мені багато довелось фотографувати цим об’єктивом. Склалось про нього цілком позитивне враження. Гарний об’єктив. Не без недоліків, але  ідеалу не існує, до нього можна лише прагнути. Подобається його фокусування у звичайному діапазоні відстаней, невеликий розмір та передавання кольорів. З ним без проблем можна використовувати макронасадку Raynox DCR-250 або подібну, досягаючи збільшення від 2,5:1 і більше. При цьому потрібно мати на увазі, що глибина різкості бути становити менше 1 мм. Також без проблем об’єктив працює і з макрокільцями, потребуючи при цьому хорошого освітлення.

Як не дивно, оскільки об’єктив не рідний для системи Canon EOS, на камерах Canon RP та R8 його можна застосовувати для автоматичного брекетингу по різкості (через перехідник). Він відпрацьовує цю функцію коректно і в рідній кенонівській програмі кадри поєднуються (стекінг) без проблем, головне правильно підібрати значення діафрагми та крок зсуву ( на Canon R8 присутній внутрішньокамерний стекінг в форматі JPEG). В доданих прикладах фотографій є декілька знімків виконаних за допомогою цієї технології, виконаних зі  штатива. Мені сподобалося, що цей об’єктив підтримує таку функцію без проблем, хоча не входить до  кенонівського переліку об’єктивів, з якими ця функція доступна на  бездзеркальних камерах цього виробника.

На пленері на невеликій камері можна знімати цілий день в задоволення, не відчуваючи втоми чи дискомфорту, аби вистачило натхнення. Безумовно, для знімання зі збільшенням 1:1 краще використовувати ручне фокусування та  екранну лупу, щоб не дратував повільний автофокус та надмірне дзижчання мотору, яке привертає до себе увагу.

Використання штатива та макрорельсів в разі фотографування макро в приміщенні та за комфортних умов на пленері теж  не буде зайвим, а скоріше обов’язковим, особливо при брекетингу за фокусом.

Серед тих автофокусних макрооб’єктивів,  які пройшли через мої руки, я б його поставив по зручності на третє місце після таких відомих макролінз, як  Canon Lens RF 100mm F2.8 L MACRO IS USM SA CONTROL та Sigma EX 150mm 1:2.8 APO MACRO DG HSM Optical Stabilizer.

Як повсякденний макрооб’єктив  Sigma 70mm 1:2.8 DG MACRO ART є кращим рішенням, бо більшість аналогів мають тепер значно більшу вартість (за виключенням окремих виробів китайського оптикопрому, що не мають автофокусувння). За співвідношенням ціна-якість він є оптимальним варіантом макрооб’єктива у діапазоні фокусних 70-90 мм. Плюс простота використання, без зайвих наворотів.

Для фотографування  портретів, середніх та дальніх планів теж підходить. Ним можна без проблем фотографувати лицеві брутальні чоловічі портрети, висвічуючи ті чи інші вади шкіри або особливості зовнішності. А от для фотографування дітей, жінок та людей похилого віку я його б не радив використовувати – занадто різкий. Для відео зйомки, на мою думку, він також не зовсім придатний через надмірно гучний мотор.

Наведені нижче приклади фотографій зняті дзеркальними камерами Canon 40D, Canon 5D mkII  та бездзеркальними Canon RP та R8 з перехідником EOS EF→ EOS R. Застосування макронасадки Raynox DCR-250, спалаху зазначено в пояснювальних надписах на знімках.

Приклади, зняті з використанням  дзеркальних камер Canon 40D, Canon 5D mkII

Приклади, зняті з використанням бездзеркальних Canon RP та R8 з перехідником EOS EF→ EOS R

Приклади, зняті з застосуванням внутрішньокамерного стекінгу бездзеркальною камерою Canon R8

Повноформатні  RAW файли  можна  скачати  за цим посиланням та ось  тут.

Нажаль, через війну та пов’язані з нею наслідки частина файлів не зберіглись в форматі RAW.

Вартість.

Об’єктив новим коштує біля 500$. В українських інтернет-магазинах на момент написання цього огляду його вартість становить від 21 000 до 24 500₴ , що еквівалентно ≈ 490 – 560$. На  Bhphotovideo.сom та  Amazon.com вартість складає 569 $.

Найчастіше в Україні він наявний з  байонетом  Sony E/FE, набагато рідше трапляється під  Nikon F,  Canon EF та інші.

Основні переваги .

1. Відмінна якість складання об’єктива, яка не поступається лідерам ринку фототехніки.
2. Хороша комплектація об’єктива з коробки – наявність напівжорсткого нейлонового кофрика та хорошої бленди у комплекті поставки.
3. Глибоко утоплена у корпусі передня лінза.
4. Наявність функції постійного ручного фокусування (Full-Time Manual Focus).
5. Різьблення під світлофільтри всього 49 мм, що дозволяє заощадити на їх вартості.
6. Наявність шкали масштабу збільшення на хоботі, що важливо для деяких видів макрозйомки.
7. Присутність захисного гумового кільця на металевому байонеті.
8. Непов’язаність кільця фокусування з гелікоїдом об’єктива механічними частинами.
9. Різкий з відкритої діафрагми.
10. Забезпечує рівномірну різкість по всьому полю кадру майже на всіх значеннях діафрагми.
11. Мінімальні аберації та відсутність геометричних спотворень.
12. Наявність 9 пелюсток діафрагми (заокруглених), що  створює в боке кружки правильної форми до певних її значень. Боке  приємно розмите, без «гайок».
13. Можливість через USB DOCK-станцію зробити оновлення прошивки, налаштування фокусування і т.д.

Основні недоліки .

1. Надто повільне автофокусування в макродіапазоні.
2. Надмірний рівень дзижчання при автофокусуванні у макродіапазоні.
3. Помітне затемнення кутів на діафрагмах 2,8-4 ( віньєтування ).
4. Хобот, що виїжджає при фокусуванні в макродіапазоні.
5. Складність або й неможливість автоматичного фокусування при різкій зміні дистанції фокусування на деяких моделях камер від макро до дистанцій, що перевищують декілька метрів в положенні обмежувача дистанції “full”.
6. Встановлення значення діафрагми тільки з камери – відсутність кільця регулювання діафрагми, що для макрозйомки  було б доцільним.
7. Відсутність оптичної стабілізації в об’єктиві (хоча це умовно і для макро не дуже важливо, в окремих випадках оптична стабілізація навіть завдає шкоди макрозйомці).
8. Фріджинг на межі світлих та темних ділянок при яскравому задньому плані.
9. Відсутність вікна дистанції фокусування у звичному для багатьох фотографів місці.
10. Не розповсюджений  та досить рідкісний у продажу на деякі системи.

Підсумки.

Мені об’єктив Sigma 70mm 1:2.8 DG MACRO ART, не зважаючи на наявні недоліки, сподобався: невеликий, зручний, різкий, з хорошою передачею кольорів та оптичними властивостями. На бездзеркалках Canon через рідний перехідник працює без обмежень, хоча до початку його використання я  схилявся до того, що можуть бути суттєві проблеми.

Цілком придатний для повсякденного використання, якщо влаштовує така фокусна відстань.

Вдячний всім, хто прочитав цей огляд.

TSerg для Radojuva.com