Це останій знімок, який я зробив до війни. На фотографії маяк на набережній Вишгороду. Вже за день-два на цьому ж місці була зовсім інша атмосфера.
Вночі 24.02.2022 у районі мого улюбленого міста Вишгород почалися вибухи, моя маленька сім'я вирішила поїхати до батьків до Блиставиці. Блиставиця – це невелике селище неподалік Києва. Він знаходиться всього за кілька кілометрів від Гостомелі и Бучі, які вже стали відомими на весь світ. Ми їхали і бачили чорні стовпи диму, людей, що йдуть і плачуть, колони танків та іншої військової техніки. Було ще багато пригод та страху. Зараз моя дружина та син у Польщі, я сам залишився на Волині і щодня працюю волонтером практично весь день із 9.00 до 21.00. Спочатку не було планів відправляти дружину далі на захід, дружина із сином поїхали лише тоді, коли дуже загострилася. ситуація з можливістю входу на Волинь військ із Білорусії.
У батьків у Блиставиці ми спостерігали як безліч вертольотів обстрілюють/бомблять селище за кілька кілометрів від нас. Швидше за все обстрілювали цей місто-герой Гостомель. Над будинком батьків постійно носилися гелікоптери та літаки. З їхнього будинку було чудово видно і чути яскраві снаряди та сильні вибухи. Це не припинялося весь день. У результаті ми колективно вирішили, що я маю відвезти свою сім'ю на західну Україну.
А ось батькам було дуже складно покинути свій будинок, який вони дуже і дуже довго зводили, і залишити своїх собак та котиків. У результаті мої батьки дуже пошкодували, що не поїхали зі мною. У них почалося справжнє пекло. Їхнє село дуже сильно постраждало – дуже багато руйнувань. Їхній будинок, що знаходиться біля лісу, частково вцілів. На будинок сусідів упав збитий гелікоптер. Мої батьки майже весь час сиділи у льоху (у них великий льох із входом із центральної кімнати будинку). Згодом вони дали притулок у себе чотири дитини (одна грудна, у віці близько трьох місяців) і чотирьох дорослих. У їхньому будинку є працюючий камін на дровах та колодязі, що дозволило їм хоч якось періодично грітися та готувати їжу. За тиждень дітей забрали волонтери. Вибухами винесло вікна. Зв'язок постійно губився, додзвонитися було неможливо. Я по три дні чекав звістки від батьків і божеволів. Весь цей час виїхати від туди було неможливо. Приблизно через три тижні мої батьки таки зуміли виїхати через зелений коридор. Під час перебування під окупацією до моїх батьків постійно приходили солдати РФ і просили випити, поїсти, покурити, понівечили автомобіль батьків, щоб не могли виїхати. Після евакуації до центральної області України у них почалися серйозні проблеми зі здоров'ям. Після обстрілу свого будинку було евакуйовано і мою бабусю (з іншого містечка під Києвом).
Я бачу всі зарахування і дуже високо ціную будь-яку допомогу.
Майже всі отримані кошти йдуть на допомогу людям яких я знаю і які цього потребують і тим, які потрапили у важку ситуацію. Собі залишаю тільки на бензин та дрібні витрати.
Що конкретно і кому потрібно, можете запитати мене в особистих повідомленнях:
Тел./Viber/Telegram/WhatsApp: +38 (063) 527-03-33
Facebook: http://www.facebook.com/arkadii.shapoval
Instagram: http://instagram.com/arkadiishapoval
500px.com: https://500px.com/arkadiishapoval
E-mail.: arkadiishapoval@gmail.com
Skype: arkadiishapoval
Велика подяка всім, хто відгукнувся.
Це війна. Навряд чи хтось зрозуміє, як це насправді, поки що сам особисто не зіткнеться з її жахами.
